- дзвеніння
- —————————————————————————————дзвені́нняіменник середнього роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
дзвеніння
Смотреть что такое "дзвеніння" в других словарях:
дзвеніння — я, с. Дія за знач. дзвеніти і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
подзвіння — я, с. 1) заст. Те саме, що подзвін. 2) рідко. Те саме, що дзвеніння … Український тлумачний словник
віддзвін — вону, ч., рідко. Відбиття дзвеніння чого небудь; луна дзвону … Український тлумачний словник
дзвін — I дзво/на, ч. Ударний сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі чи бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішено ударник (серце). II дзво/ну, ч. Те саме, що дзвеніння … Український тлумачний словник
дзвонити — дзвоню/, дзво/ниш, недок. 1) Викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком або б ючи по деяких предметах. || Видавати дзвін (дзвеніння). 2) Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата; говорити по телефону. 3) перен., розм. Без… … Український тлумачний словник
деренчати — (видавати / утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. під час трясіння, тремтіння тощо), де[и]рчати, деркота[і]ти, деренькота[і]ти, дренчати, джерґота[і]ти, джеркота[і]ти Пор. бряжчати, дзвеніти 1) … Словник синонімів української мови
